Згадаємо вивчене раніше.

Аварія – це порушення нормальної роботи певного механізму, зо призводить до значних ушкоджень, знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей.

Катастрофа – це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.

Небезпечними наслідками аварій є виникнення пожеж та вибухів, що зумовлюють викиди до навколишнього середовища отруйних речовин.

Сильнодіючі отруйні речовини (найпоширеніші): хлор, аміак, сірководень, двоокис сірки, акрилонітрил, синильна кислота, фосген, бензол.

Хімічна зброя – зброя масового ураження. дія якої ґрунтується на токсичних властивостях деяких речовин.

Отруйні речовини (ОР): нервово-паралітичні – зарин, зоман; шкірно-наривні – іприт; загально отруйні – синильна кислота, хлорциан; задушливі – фосген, психохімічні – Бі-Зет; подразнювальні – адамсит, хлорацетон фенол, Сі-АР, Сі-Ес.

Бактеріологічна зброя – спеціальні боєприпаси та прилади що споряджені біологічними засобами.

Біологічні засоби – хвороботворні мікроорганізми і їх токсини.

Ядерна зброя – зброя, енергія для виражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу. Уражальні чинники ядерної зброї – ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація.  

Засоби індивідуального захисту: засоби органів дихання та засоби захисту шкіри.

Засоби органів дихання: протипилова тканинна маска, ватно-марлева повязка, респіратори, фільтрувальний протигаз.

Засоби захисту шкіри – загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК): плащ з капюшоном, панчохи, рукавиці.

Медичні засоби індивідуального захисту – аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) і пакет перев’язувальний індивідуальний.

АІ-2 призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках (обезболювання), профілактики або послаблення ураження радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, біологічними засобами та  містить у складі: 1-протибольовий засіб для зніт больового шоку; 2-засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР; 3-протибактеріальний засіб№2; 4-радіозахисний засіб№1; 5-протибактеріальний засіб №1; 6-радіозахисний засіб №2; 7-протиблюваотнний засіб.

В інструкції що додається до АІ-2  описаний порядок прийому ліків.

Тема : «Укриття населення в захисних спорудах»

1. Класифікація захисних споруд.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення.

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражаючих факторів зброї масового ураження та звичайних засобів нападу, дії вторинних уражаючих факторів.

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властивостями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ)і найпростіші укриття — щілини.

2. Протирадіаційні й найпростіші укриття та сховища.

Сховища — це інженерні споруди, які надійно захищають людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних речовин і СДОР, біологічних засобів, уражаючих факторів звичайної зброї, високих температур при пожежах, від уламків при обвалах,зруйнуванні будівель і споруд.

Сховища поділяються:

— за місткістю — малої місткості (до 150 осіб), середньої місткості (від 150 до 450 осіб), великої місткості (понад 450 осіб);

— за призначенням — для захисту населення, для розміщення органів управління та медичних установ;

— за місцем розташування — убудовані, окремо розташовані, метрополітени, сховища в гірських розробках;

— за термінами будівництва — збудовані завчасно, швидкоспоруджувані;

— за захисними властивостями — сховища, протирадіаційні укриття, простіші укриття — щілини (відкриті та перекриті).

Сховища мають будувати з урахуванням таких основних вимог: забезпечення безперервного перебування в них людей не менше ніж 2 доби; будування на ділянках, які не можуть бути затоплені;

дотримання відстані від мереж водостоку й каналізації; не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів); прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається за наявності вимикаючих пристроїв; наявність входів і виходів із тим ступенем захисту, що й основні приміщення; на випадок завалу — наявність аварійного виходу; висота основних приміщень не повинна бути менше ніж 2,2 м; рівень підлоги має бути вище ґрунтових вод не менше ніж на 20 см.

         Сховище має основні та допоміжні приміщення.

До основних приміщень належать: відсіки для тих, хто укривається, пункти управління, медичні кімнати. До допоміжних приміщень належать: тамбур-шлюзи, фільтровентиляційні приміщення,санітарні вузли, приміщення для зберігання води та продуктів харчування та ін. Відсіки для тих, хто укривається, обладнують місцями для сидіння та спання згідно з нормами. У сховищах у необхідній кількості розташовують обладнання, меблі, прилади, інструменти,ремонтні матеріали, протипожежне й медичне майно. Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного доступу. Кожне

сховище повинно мати не менше ніж два входи, один з яких обладнують як аварійний. Система постачання повітря має забезпечувати вентиляцію приміщень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів.

Електропостачання та опалення здійснюються від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення(переносні електричні ліхтарі та інші джерела). Опалення проектується від загальної системи опалення.У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опалювальних засобів. Коли сховища заповненні, системи опалення вимикають.

Запас харчів у сховищах передбачається на 2 доби. Для зберігання продуктів обладнується спеціальне приміщення.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) — це захисні споруди, які забезпечують захист людей від радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі та проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельно-рідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолів.У протирадіаційних укриттях біля входу передбачається приміщення для зберігання забрудненого одягу. За недостатньої місткості за-вчасно побудованих укриттів будують швидкоспоруджувані укриття. Під укриття можуть також пристосовуватися різні приміщення та споруди. У сучасних містах є багато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховища після певного дообладнання. До них належать метрополітени, транспортні та пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель. Обґрунтована мінімальна місткість ПРУ — 5 осіб.

Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випромінюванням.Найпростіші укриття будують у місцях скупчення людей, на

маршруті евакуації та тимчасово в позаміській зоні, коли кількість

наявних у місті сховищ не забезпечує укриття людей. Оскільки найпростіші

укриття зменшують радіус ураження людей ударною хвилею й послаблюють дію радіоактивного випромінювання та ураження світловим випромінюванням, але не забезпечують захист від отруйних речовин та бактеріальних засобів, то за наявності часу їх поступово переобладнують у протирадіаційні укриття. Для будівництва щілини вибирають сухі місця на узвишшях. Щілину роблять

завглибшки близько 2 м. Стіни укріплюють дошками, жердинами  або іншим підручним матеріалом. Вхід у щілину роблять східчастий, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима.

 

 

 

 

Тема:  «Евакуаційні заходи»

1. Види евакуації.

Евакуація — це організоване вивезення чи виведення людей з об’єктів і населених пунктів, перебування у яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації — забезпечення безпеки всіх людей і кожної людини зокрема. Евакуації підлягають також цінності, документація та архівні матеріали. Залежно від обстановки,яка склалася на час надзвичайних ситуацій, може бути проведена загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безпо-

воротного характеру.

Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення та планується на випадок:

— небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомної електростанції (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, яке проживає в зоні ураження);

— загрози катастрофічного затоплення місцевості із чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

— загрози або виникнення загрози життю та здоров’ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

Часткова _______евакуація здійснюється в разі загрози або виникнення стихійного лиха, аварії, катастрофи.Під час проведення часткової або загальної евакуації завчасно вивозиться незайняте на виробництві та у сфері обслуговування населення: студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються в будинках для

осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

2. Принципи та способи евакуації.

Евакуація населення може здійснюватись трьома способами:

1) вивезення населення з використанням усіх видів громадського транспорту (залізничного, водного, автомобільного), а також транспортом індивідуального користування;

2) виведення населення пішки;

3) комбінований спосіб, коли масове виведення населення пішки поєднується з вивозом його всіма видами транспорту.

3. Підготовка та проведення евакуації з небезпечних районів.

Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення та підтримання нормальних умов життя, здоров’я й працездатності людей.

Вона включає: управління діяльністю робітників та службовців, усього населення в разі загрози та виникнення надзвичайної ситуації; захист населення й територій від наслідків аварій, катастроф, а також стихійного лиха; забезпечення населення питною водою, продуктами та предметами першої необхідності; захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення); житлове забезпечення та працевлаштування; комунально-побутове обслуговування;

медичне обслуговування; навчання населення способів захисту й дій

в умовах надзвичайних ситуацій; розробку та своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження; санітарну обробку; знезараження території, споруд,транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції; підготовку сил та засобів і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха й осередках безпосереднього ураження; забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки; морально-психологічну

підготовку та заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах; заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші.

Виконання всіх цих заходів організовується виконавчою владою та органами управління цивільної оборони відповідного рівня.

Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підприємств,установ та організацій.

 

 

Тема: «Основи рятувальних та інших невідкладних робіт»

1. Види та обсяги рятувальних робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи — це організована за єдиним планом діяльність органів влади й управління сил цивільного захисту з рятування та надання в короткий термін усебічної допомоги населенню, яке опинилось в осередках ураження, районах стихійних лих, а також із запобігання подальшим руйнуванням та втратам, забезпечення життєдіяльності населення, господарських об’єктів та безпечного проведення подальших робіт. Рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження проводяться з метою рятування людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій і створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт.Усі роботи в осередку ураження розподіляються на дві частини, а саме на рятувальні й невідкладні роботи. Вони проводяться одночасно.

До рятувальних робіт належать: пошук і діставання людей з-під завалів, зруйнованих, пошкоджених, палаючих будівель, завалених сховищ та інших споруд, з осередків радіоактивного та хімічного ураження, із зон сильного задимлення, катастрофічного затоплення; надання першої медичної допомоги, вивезення уражених з осередків ураження в медичні формування й заклади, надання першої лікарської допомоги та евакуація їх до лікарні; розвідка маршрутів руху та ділянок (об’єктів) робіт; локалізація та гасіння

пожеж на маршрутах руху та ділянках (об’єктах) робіт; подання повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою; вивезення населення з небезпечних місць до безпечних районів; санітарна обробка людей, спецобробка техніки та майна й знезараження одягу; дегазація, дезактивація техніки, транспорту й засобів захисту; знезараження території та споруд, продуктів харчування, харчової сировини, води й фуражу.

До невідкладних робіт належать: прокладання колонних шляхів та проїздів у завалах і на заражених ділянках; локалізація аварій, що загрожують життю людей або призводять до вибухів, пожеж, додаткових руйнувань та уражень; забезпечення необхідних умов для відновлювання діяльності об’єктів; укріплення або завалення конструкцій, що загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху й веденню рятувальних робіт; локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних та техноло-гічних мережах для забезпечення проведення рятувальних робіт;ремонт і відновлення ушкоджених та зруйнованих ліній зв’язку й електромереж із метою забезпечення рятувальних робіт; ремонті відновлення пошкоджених захисних споруд для захисту від можливих повторних ядерних ударів агресора.

2. Сили й засоби ведення невідкладних робіт.

Рятувальні та інші невідкладні роботи характеризуються великим обсягом та обмеженістю часу їх проведення, складністю обставин і великим напруженням сил усього особового складу. Вони проводяться в умовах руйнувань, пожеж, зараження атмосфери й місцевості, затоплення території та під впливом інших несприятливих умов і обставин.

Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт утримуються в готовності до дії сили Цивільного захисту. Крім того, на випадок необхідності залучаються інші сили, незалежно від їх відомчої приналежності (військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ), та добровільні рятувальні сили. В окремих випадках може здійснюватися цілеспрямована мобілізація осіб, що перебувають у запасі.Рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться безперервно вдень і вночі за будь-яких погодних умов до повного їх завершення. Безперервність робіт досягається вчасним нарощуванням зусиль,умілим маневруванням силами й засобами, вчасною заміною підрозділів, повним забезпеченням їх матеріальними засобами, швидким ремонтом і налагодженням пошкодженої техніки.

 

Тема:  «Організація та проведення рятувальних робіт в осередках ураження»

 

1. Прийоми та способи виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Способи, прийоми та послідовність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт визначаються залежно від обставин, які склалися в осередку ураження (характеру руйнувань будівель і споруд, пожеж, аварій на комунально-енергетичних мережах, ступенів радіоактивного та хімічного зараження, погодних умов та ін.), а також від наявності сил і засобів для проведення робіт.

Під час аварій на радіаційно небезпечних об’єктах організація й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає у виконанні заходів, до яких належать: оповіщення населення про аварію та постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій за даних умов; використання засобів колективного та індивідуального захисту; організація дозиметричного контролю;

проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження; уведення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);

здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.

Після евакуації населення приступають до дезактивації території та техніки.

У разі аварії на хімічно небезпечних ділянках із викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження та в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна та медична розвідка для уточнення місця, часу,типу й концентрації сильнодіючих отруйних речовин, визначення

межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та з інших джерел, начальник цивільного захисту об’єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.В осередку хімічного ураження перш за все надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується, здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. Насамперед надягають протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, уводяться антидоти.

В осередку біологічного (бактеріологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням вищого начальника. Роботами щодо ліквідації біологічного осередку керує начальник цивільного захисту об’єкта, а організацією та проведенням медичних заходів — начальник медичної служби.

В осередку біологічного (бактеріологічного) ураження організовуються та проводяться: біологічна розвідка й визначення виду застосованого збудника; карантинний режим або обсервація; санітарна експертиза; застосування засобів індивідуального захисту; контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їхнє знезараження; протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ветеринарно-санітарні заходи,а також санітарно-роз’яснювальна робота.У випадку виявлення ознак застосування біологічних засобів у район негайно висилається біологічна розвідка. На підставі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічаються обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку біологічного(бактеріологічного) ураження. Після того як буде визначено вид збудника, проводять екстрену профілактику — застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сироваток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і сприятиме прискореній ліквідації осередку ураження.

2. Заходи безпеки при проведенні рятувальних та іншихневідкладних робіт.

Руйнування й пожежі на об’єктах, пошкодження мереж комунально-енергетичного господарства, можливі зараження СДОР вимагають від особового складу формування суворо дотримуватися заходів безпеки та правил поведінки в зонах зараження.

Перед початком робіт в осередках ураження та зонах руйнувань необхідно уважно оглянути зруйновані (пошкоджені) будинки та споруди, установити небезпечні та пошкоджені місця. Заборонено без необхідності заходити до зруйнованих (пошкоджених) будинків і споруд, які загрожують обвалом. Заходити в такі будинки необхідно тільки з найменш небезпечного боку, при цьому уважно прислуховуючись до характерних потріскувань та шурхоту, які вказують на можливість обрушення пошкоджених конструкцій. Конструкції будинків, які загрожують обвалом, необхідно повалити або зміцнити.

Під час виконання робіт на висоті необхідно користуватися страхувальними засобами, місця (ділянки) огородити й позначити спеціальними знаками. Організовується надійне страхування рятувальників, які витягають людей зі зруйнованих чи пошкоджених будинків (споруд) і завалів. Не дозволяється проведення робіт у завалах одиночним рятувальникам (бійцям).Для роботи на електромережах призначають підготовлених для цього людей. Усі роботи здійснюються після вимкнення електроенергії. Забороняється торкатися електричних дротів та з’єднаних із ними металічних конструкцій.

Під час роботи на водопровідних, каналізаційних та газових мережах особовий склад ЦО має бути забезпечений ізолювальними протигазами. Наявність газу визначають газоаналізаторами або іншими спеціальними приладами. Дозволяється працювати у фільтрувальних протигазах із додатковими патронами (або спеціальними фільтрувальними коробками) і користуватися інструментом із кольорового металу або обмідненим. Забороняється курити, користуватися сірниками та інструментом, який під час роботи з ним іскрить, поблизу загазованих ділянок.

Слід суворо дотримуватися заходів пожежної безпеки. Не можна гасити палаючі метали (магній, натрій) чи електропристрої, що перебувають під напругою, резервуари з бензином або гасом, матеріали, які зберігаються разом із негашеним вапном та карбідом кальцію, водою, слід використовувати тільки вогнегасники.

При проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт уночі організовують освітлення ділянки робіт та під’їзних шляхів,умовними освітлювальними знаками позначають небезпечні місця для руху транспорту, переходи, котловани та ін. Установлюються відповідні режими радіоактивного захисту, які передбачають максимально допустиму тривалість перебування в зоні радіоактивного зараження (на ділянках робіт), термін перебування в захисних спорудах, а також тривалість проїзду з району розташування формувань в осередок ураження й назад.

Суворе дотримання всього комплексу заходів із забезпечення безпеки особового складу НФ ЦО під час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт дозволить зберегти їхню працездатність, обмежити втрату людей та своєчасно виконати поставлені їм завдання.

3. Санітарна обробка. Заходи обробки.

Санітарна обробка — очищення особового складу від радіоактивних речовин, знешкодження та видалення отруйних речовин і біологічних засобів.

Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками та службовцями об’єктів, населенням в усіх випадках, коли встановлено факт радіоактивного, хімічного або біологічного забруднення. Вона може проводитися багаторазово, без зупинки виконання завдання, за розпорядженням командира (начальника), а населенням — самостійно.

У разі зараження радіоактивними речовинами обробка передбачає механічне видалення радіаційних речовин із відкритих частин тіла, зі слизових оболонок очей, носа, ротової порожнини, одягу, спорядження та вдягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо в зоні радіаційного зараження та повторюється після виходу із зони зараження.

У разі проведення часткової санітарної обробки в зоні радіоактивного зараження загальновійськовий захисний комплект не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження та взуття, а потім зняти радіаційні речовини з відкритих частин рук і шиї.

4. Проведення дегазації, дезактивації та дезінфекції.

Дезактивація — знищення радіаційних речовин із забруднених поверхонь до допустимого рівня зараження, безпечного для людини.

Дегазація — знешкодження забруднених об’єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.

Дезінфекція — знищення заразних мікробів та їхніх токсинів на об’єктах, які були заражені. У разі зараження біологічними засобами повній санітарній

обробці підлягає весь особливий склад, який перебував у районі дії біологічного зараження, незалежно від того, чи використовувалися засоби індивідуального захисту та проводилася часткова санітарна обробка. Повна санітарна обробка в цьому випадку містить у собі знезаражування дезінфікуючими розчинами відкритих частин тіла з подальшим миттям людей теплою водою з милом. Одночасно з промиванням обов’язково проводиться дезінфекція забрудненого одягу або його заміна.Техніка, майно, одяг, продукти харчування, місцевість, вода,які забруднені радіоактивними речовинами, підлягають дезактивації. У разі часткової дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.

Повна дезактивація здійснюється такими методами:

— змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо;

— змивання радіаційних речовин дезактивуючим розчином, водою та розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;

— змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском;

— знищення радіоактивних речовин газокрапельним потоком;

— знищення радіоактивних речовин шляхом витирання забрудненої поверхні.

Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Сутність дезактивації, таким чином, полягає у видаленні радіоактивних частин із поверхні та знищенні їх з оброблюваних об’єктів.Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним і фізичним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами, унаслідок чого утворюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками (хлорне вапно).Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами.